Реабілітація наркозалежних – адаптація?

Реабілітація наркозалежних, залежних від алкоголю, гри – адаптація чи абілітація? Та яку роль грає у ній сім’я? Чи потрібно їй взагалі щось робити у процесі одужання?.. Про це йшла мова у лекції керівника філії «МАА» м. Києва Олексія Сергійовича Лінника під час Регіонального семінару для рідних та близьких залежних.

Реабілітація, ресоціалізація та абілітація – у чому різниця?

В роботі із залежними людьми ми часто згадуємо слово «реабілітація». Але що це насправді таке та кому, по суті, вона потрібна? Та чи завжди можна назвати так процес одужання від залежності?
Ще в недалекому минулому в центри допомоги таким хворим потрапляли дорослі, котрі в якийсь момент помилилися та стали на хибний шлях вживання. За їх спиною зазвичай були інтереси чи хоча б якісь вміння співіснувати з суспільством «на тверезу»… А потім, «завдяки» наркотикам, алкоголю чи чому-небудь ще вони ніби забували про це. Та, потрохи ці навички втрачали…
Таким людям потрібна саме реабілітація – відновлення всіх тих «знань про життя без залежності». Тобто, повернутися до того рівня, на якому вони були до початку небезпечної поведінки.
А якщо у центр потрапила дитина в прямому сенсі цього слова? Котра ще зовсім «не бачила життя»? (На жаль, така практика вже ні для кого не є новиною) Що тоді вдіяти? Та чи можна її реабілітувати?… Ні… Але, їй може допомогти дещо інше – абілітація. А саме:

1. Набуття «навичок тверезості» – стресостійкості, вміння спілкуватися, навчатися, самостійно себе обслуговувати й так далі.
2. Побудова особистості – адекватне сприйняття та розуміння власного «я», своїх можливостей та особливостей, обов’язків, прав…

І вже після цього можна залучати залежних до ресоціалізації. А це вже надання їм можливості реалізуватися, відновити соціальні ролі (як вірно зазначив Олексій Сергійович) та побудувати своє життя заново:

1. Знайти в собі талант.
2. Почати займатися тим, що справді приносить задоволення.
3. Сформувати тверезе оточення…

Одужання лише для залежних?

Ми звикли думати, що наркоманія, алкоголізм, ігроманія – це справа лише залежного. Адже, це він сам «обрав таке існування». Попри те, що наче і сім’я була «нормальна», і робили все для нього… Як часто зустрічаються такі випадки…
Ніхто не може зрозуміти у чому річ. Та чому люди, які наче не мали почати вживати починають робити це. Адже, наркозалежними можуть стати будь-хто:

1. Багаті чи бідні.
2. Митці.
3. Науковці.
4. Студенти…

Насправді, той чи інший фінал підвладний сімейним відносинам – співзалежній токсичній поведінці. Доведено, що залежність розвивається паралельно зі співзалежністю. Одне без іншого існувати не може. І, якщо вважати, що реабілітація лише для залежних, то це – помилка. Необхідно проводити роботу з родиною.
Загалом мало просто відвідувати групи один раз на тиждень… Необхідна якісна терапія, яка буде містити у собі такі важливі складові, як:

1. Постійна взаємодія з фахівцями.
2. Спілкування з людьми зі схожими проблемами.

Це може бути амбулаторна та навіть стаціонарна програма. Але, як зазначив лектор семінару, в Україні немає нічого схожого. І це справді нагальна проблема, через що статистика одужання незмінна вже багато років – тридцять відсотків…

Антинаркотичний Табір та лікування співзалежності

Радісною новиною стало те, що так само як і 12-ий Всеукраїнський Антинаркотичний Табір, 13-ий теж матиме повноцінну програму для рідних та близьких залежних. Досвід попереднього настільки сподобався їм, що, на щастя, з’явився попит на його повторення.
Це прекрасна практика в допомозі співзалежним. А також, перший крок для покращення якості лікування не лише залежних, а і їх рідних.

А ще, для Вас – повний запис семінару на нашій сторінці у facebook! Тож дивіться у деталях, як це було!